Написання статей для наукових журналів і публікації у збірниках матеріалів наукових конференцій — звична практика для студентів магістратури (цього вимагає ДСТУ), аспірантів (потрібно мати список публікацій до захисту), викладачів, детальніше дивіться на https://aspirantura.com.ua/publikatsii-scopus-wos/.

Але навіщо потрібні публікації від scopus.com.ua, які переваги вони приносять?

А особливо статті, які супроводжуються лякаючими англомовними позначеннями, Scopus і Web of Science?

Scopus і Web of Science — це наукометричні бази, які дуже поширені за кордоном. Для інтеграції вітчизняної освіти і науки публікації в журналах і збірниках, які розміщуються в цих наукометричних базах, становлять особливу цінність. Це частина всеосяжного світогляду, побудованого на знаннях про універсальну систему.

Це зумовлено кількома чинниками.

• По-перше, для досить відомих учених це спосіб заявити про свої дослідження та їхні результати у світі науки.
• По-друге, звернувши увагу на таких великих грантодавців, як Російський Фонд Фундаментальних Досліджень (РФФИ) і Російський науковий фонд (РНФ), ознайомившись із технічною документацією конкурсів на право отримання грантів, стає очевидно, що наявність публікацій у журналах Scopus та Web of Science — мало не обов’язкова умова для схвалення заявки. Якщо керівник не матиме хоча б чотирьох таких публікацій за обраною темою дослідження, то заявка може банально не пройти за формальним критерієм.
• Ще одним важливим стимулом є так звана система «ефективного договору», яка підвищує коефіцієнт і, відповідно, оплату праці професорсько-викладацького складу — це особливо характерно для вишів технічного спрямування.

Як водиться, є і свої «побічні ефекти» від scopus.com.ua.

Наприклад, авторів статті, розміщеної в Scopus, у рамках конференції може бути до п’яти осіб. А оскільки публікація статті коштує грошей (і не малих) — виникає ситуація, коли один пише, а ще четверо «скидаються» на публікацію. Таким чином, науковий авторитет заробляється зовсім не науковими методами.
Та й гонитва за коефіцієнтами та оплатою праці теж не завжди позначається позитивно на внутрішньовузівському середовищі. Не кожен педагог є вченим і далеко не кожен учений є педагогом. Проте боротьба за гідну оплату праці змушує всіх замислюватися над публікаціями, навіть якщо це зовсім вам «не близько».

Ну і фактор, про який говорять найчастіше — це вартість. Так, публікації в журналах Scopus і Web of Science від 15 до 50 тисяч. Плюс часто нав’язувані послуги перекладу англійською мовою. Ось такий непростий тягар науки в такий непростий час. Але наука все ж найважливіший вид людської діяльності і це основоположні принципи формування світогляду людини.

Наукові журнали проти популярних ЗМІ

У рамках наукової статті вчені представляють свої дослідницькі питання, методи, за допомогою яких було вирішено питання, і результати, яких вони досягли за допомогою цих методів. Крім того, вони представляють свій аналіз даних і описують деякі інтерпретації та наслідки своєї роботи. Оскільки в цих статтях уперше повідомляється про нову роботу, вони називаються основною літературою. Навпаки, статті або новинні статті, в яких розглядаються наукові дослідження, вже опубліковані в іншому місці, або повідомляються про них, вважаються вторинними.

Статті в наукових журналах відрізняються від новинних статей в іншому — вони повинні пройти процес, який називається експертною оцінкою, в якій інші вчені (професійні колеги авторів) оцінюють якість і достоїнства дослідження, перш ніж рекомендувати, чи варто його проводити, чи не варто його опублікувати (див. наш модуль експертної оцінки). Це набагато триваліший і ретельніший процес, ніж редагування та перевірка фактів, які проводяться в новинних організаціях. Причина такої ретельної оцінки колег полягає в тому, що наукова стаття — це більше, ніж знімок того, що відбувається в певний момент у дослідженні вченого. Навпаки, це частина того, що в сукупності називається науковою літературою, глобальним архівом наукових знань. Після публікації кожна стаття розширює бібліотеку наукової літератури, доступної всім науковцям, і робить свій внесок у загальну базу знань з наукової дисципліни.